музей Хліба

1 уч.                                                 Від хліба починається усе

Дитя і пісня, радість і тривога

Натхнення і життя ясна дорога,

Яка на крилах радість нам несе.

З давніх-давен народ надусе цінував хліб, сіль і честь. Хліб- то багатство, достаток, сіль то гостинність, щирість, а честь то людська гідність, за яку предки наші стояли навіть не маючи шматка хліба, ані дрібки солі. І нам спадкоємцям, заповідали стояти на тому.

  25 квітня 1986 р в нашій школі було відкрито Музей Хліба. Це пам”ятник святині Хлібові, символу міцної родини, гостинності, добробуту.

2 уч. Хліб у кожній родині- найперший годувальник, дарунок Божий. Де хліб та вода, там немає голода, коли є хліба край, і під вербою рай. Без перебільшення можна сказати: без хліба немає життя.  В давнину,  як правило, хліб пекли раз на тиждень. Вважалося, що не можна цього робити проти великих свят, а також напередодні п”ятниці і неділлі. Випікали хліб переважно із житнього борошна. Пшеничні буханці -до великих церковних та родинних свят. Українські паляниці, на які йшло краще борошно стали символом родючості землі. У багатьох місцях пекли перепічки, до борщу готували пампушки. Балабушками називали невеликі хлібинки, які готували із залишків тіста. Хліб-сіль дорогим гостям завжди вручали на чистому рушникові. Ним накривали хліб на столі, паски які несли святити до церкви, хлібну діжку після випікання паляниць. Хліб і рушник в українській культурі нерозривно пов”язані, це одвічні людські цінності.

Коли мати хліб пекла,

У хаті сонячно ставало і врочисто

Рушники мов голуби крилаті

З висоти зліталися на тісто.

Коли мати хліб пекла, співала

Всі пісні які вона любила,

Може пісня хліб благословляла,

Може з пісні йшла до хліба сила.

Коли мати хліб пекла, ми діти,

Поумивані сиділи і техенькі.

Починали мабуть розуміти

Нероздільність хліба, пісні й неньки.

1 уч  Мешканці українських земель були насамперед хліборобами- людьми, що робили хліб і на золотавій ниві, і на млинному майданчику, і біля печі.

  Без живого пічного вогню важко уявити людське житло. Хто не мав ані печі, ані лави, той не мав ані хліба, ані страви. Піч була центром житла, вважалася його душею. Де тепло, там достаток, добро, злагода. Завжди під рукою у господині, що поралася біля печі, пічне начиння. Насамперед це коцюба( загрібачка, кутач) Поруч з коцюбою тут була і замітавка- лопата для вигрібання  вугілля і, звичайно ж  рогач. „ Наканашниками” називали невеликі рогачі, якими виймали горщики з печі. Вважалося, що і коцюби, і рогачі годилося на ніч не ставити, а класти, щоб вони відпочивали і довше служили дбайливій господині.

  Раніше борщ варили виключно у горщиках- глиняниках. У господарстві було багато найрізноманітніших горщиків- їх вистачало на всі кухарські потреби. У горщиках- близнюках, з”єднаних ручкою, борщ і кашу носили в поле косарям.

3уч Чи знаєте ви , що 15 тисяч років  тому людина вперше використала зерна диких злаків в їжу. Це була людина кам”яного віку.

5-6 тисяч років тому в Стародавньому Египті зерно роздрібнювали в кам”яних ступках. Тут же було винайдено жорна, відкрито сучасну технологію хлібопекарського виробництва. Египтяни з”єднали в один процес три великі технології стародавнього світу:

- вирощування пшениці хорошої якості

- використання жорен при помелі

- застосування дрвжджів при виробництві хліба.

Перший духмяний хліб був випечений в пекарні фараона 50 століть назад

На рубежі нової ери в столиці Римської імперії працюютькілька сотень пекарень. Крім хліба випікаються періжки, здоба.

 В 3 тис до н.ери в поселеннях трипільської культури споруджувалися печі для випічки хліба. Під час розкопок знайдено зернотерки, великий глиняний посуд для зберігання зерна.

В 16-17 ст. в російських містах значнв частина населення- майстри хлібної справи.

Орали, сіяли, косили

І доля славили свою.

Робили хліб, а хліб це сила

І в мирній праці, і вбою.

4 уч В ході громадянської війни в Дніпровокам”янці була встановлена Радянська влада. Люди вірили в соціальну справедоивість, в ідеали майбутнього.

В 1918 р була створена комсомольська ячейка

В 1920 р партійна організація

В 1922 р.організовано сільгоспкомуну „ Воля” та товариство по обробітку землі „ Червоний Жовтень” „ Свобода” „ Оборона”

В 1927 створено машинне товариство

В 1929 організовано колгосп „ Червоний Жовтень” голова артілі Нор Петро Опанасович

Першими колгоспниками були Дудник Михайло Анрійович, Нор Тихін Опанасович, Чорнойван Петро Іларіонович. Люди щиро раділи першому трактору, появі комбайна, рясним врожаям.

  На сьогодні ми можемо говорити, що ця колективізація була вимушеною і стала однією з причин трагедії, що отримала назву Голодомор.

5 уч. Хліб завжди був ознакою заможності народу, а багата хлібом держава вважалася непереможною. Від врожаю хліба залежала доля народів і країн.

 Мільйони людей на землі вирощують хліб, але так само мільйони і потерпають від голоду.Та й сама історія хліба була історією голоду:

18 ст. на сто років-34 неврожайні

19 ст. 40 неврожайних років із 100

У 20 ст. люди пережили три голодних періоди: 1921-22р. 1932-33р. 1946-47р

Майже 50 років замовчувалися трагічні події 1932-33 р. Навіть у церкві не згадували про мільйони селян, які загинули мученицькою смертю від голодомору, заподіяного сталінським тоталітіризмом.

Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей, особливо в Україні.Згубність такого явища вражаюча. Доля дітей у цій величезній катастрофі найбільше приголомшує розум і не може бути виправдана з будь-якого погляду.

  Тисячі українських сіл і хуторів зникли з лиця землі після найбільшої трагедії 20 століття. А не булож тоді ні війни, ні засухи, ні потопу.

 У Верхньодніпровську близько 3 тис. сиріт віком від 7 до 12 років-дітей страчених чи засланих куркулів тримали на грані голоду протягом весни та літа 1933р.

 Ми ніколи не забудемо Голодомор 1932-33р., коли загинуло 18 мільйонів наших співвітчизників ( запалення свічки)  Вони вирощували хліб, годували державу, а самі померали від голоду. Жорна – найдавніше знаряддя переробки зерна в борошно. У 20 столітті  стало знову популярним, і разом із ступою та млинком- найнеобхіднішою річчю в домі. Ці жорна передав до шкільного музею наш односелець Нор Іван Михайлович. А ось ця ступа і млинок зберігалась колись у господарстві Горб Ганни Прокопівни, у квітні 1986р були подаровані нам. Завдяки їм наші односельці рятували свої сім”ї в страшні роки голоду. За допомогою цих нехитрих пристроїв борошно робили з кураю, лободи, жолудів і зерен пирію, кукурудзяних качанів, на яких уже не було зерна.

  7 експедиційних загонів нашої школи досліджують  трагічні сторінки історії своїх родин, односельців. Нами зібрані  свідчення очевидців голодомору 1932-33 р.р. Про такий рецепт хліба нам розповіла Федорянко Ганна Яківна: просяну полову запарити кип”ятком, додати зелень щавлю, лободи, а також кукурудзяні качани без зерен потовчені в ступі.

6 уч Людина- це перш за все пам”ять. Пам”ять пропущена через серце. Тому , минуле хай залишиться в нашому серці зі шрамами та рубцями своєї епохи.

Память-она не парадная

Живые по мертвым скорбят.

За Пискаревской оградою

Безхлебные души лежат.

Жизнь измерялась грамами

Что весил блокадный паек…

Блокадний пайок- зараз мало хто пам”ятає, що для його приготування житнє борошно змішувалось з вибоєм з мішків, з травами, висівками, тирсою. Крихітний шматочок, який видавали на добу і до цього часу безцінний для покоління яке пережило війну. Голоду ленінградці протиставили силу духа і 125 грамів блокадного хліба. За період блокади Ленінграду тільки від голоду загинуло 641 тисяча жителів. Загинули , але не стали на коліна перед ворогом так само як і радянські військовополонені, яких фашисти вирішили зламати голодом. Ось рецепт хліба „ Остенброт”, який випікався тільки для радянських військовополонених:

 відходи цукрового буряка,  тирса, висівки, целюлоза.

До такого фізичного стану доводились військовополонені. Кожен із них, мабуть подумки повертався до свого голодного дитинства, юності, згадував страхіття голодних років, своїх рідних, братів чи сестер. Хіба міг хтось із них подумати, що ще раз, за іншої влади, їм доведеться все знову пережити.  Але голод як і фашистська зброя, виявився безсильним проти моральної стійкості наших людей.

 В музеї історії Ленінграду зберігається оригінал щоденника Тані Савічевої.

Це щоденник- доказ трагедії та подвигу окупаційного міста, яке за задумом Гітлера повинно було „ з”їсти себе і загинуть” Але Ленінград вистояв і переміг.

 Земля приняла и тела и метал.

Она отдохнет и воскреснет

Чтоб ветер на месте боев рокотал

О хлебе веселую песню.

О жизни, о радости каждого дня

Средь детского разноголосья

О мире насущном сегодня звенят

солдатского поля  колосья.

А память о тех незабвенных годах

Пусть будет как солнышко в небе

И мир збереженный пусть будет всегда

Над школьным Музеем о хлебе.

7 уч.  Після війни постало питання про дальше збільшення виробництво зерна  в країні. З цією метою освоювалися  цілинні та пологові землі в Казахстані, Алтайському та Красноярському  краях, на Уралі, на Далекому Сході.

В 1955 р. в Казахстані був утворений радгосп „ Дніпропетровський” де працювали наші земляки Панченко Іван Іванович- ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник цілинної жатви, Должковий Віктор Вастльович нагороджений медаллю „ За трудову доблесть” за збирання цілинного врожаю

8 уч. Ми пишаємося нашими земляками- хліборобами. Люблять землю, вміють працювати на ній наші односельці.

Звання Героя Соціалістичної праці та Золоту зірку отримав Криворотенко Михайло Леонтієвич. Орденом Леніна були нагороджені Пойда Василь Кононович та Козуб Антоніна Митрофанівна.

Маємо жінку- трактористку Педан Єфросинію Кузьмівну, яка нагороджена медалями „ За доблесний труд” „ Ветеран праці”.

Шевченко Федір Григорович за високі досягнення у праці нагороджений  Орденом Трудової Слави 3 ступеня.

Бродяк Іван Петрович  нагороджений Орденом  Знак Пошани та Трудового Червоного Прапора

 Ми маємо славну історію. Хочеться вірити, що багата Дніпровокам”янська земля в руках молодих господарів буде і надалі радувати нас багатими врожаями.

Орали, сіяли, косили

І долю славили свою.

Робили хліб, а хліб- це сила

І в мирній праці, і в бою.

Степ перейти- життя прожити,

То не такі прості слова

Життя утворено від жито

Бо хліб цсьому голова.